Конспект виховного заходу № 1 Тематичного
Місячника
«Бабусина скриня»
ТЕМА: «Наші обереги»
МЕТА: навчити конкретним трудовими навикам при роботі з
тканиною, нитками на прикладі виготовлення ляльки–мотанки; познайомити учнів іісторією появи народної ляльки, обрядами і традиціями, пов'язаними
з виготовленням ляльок; розвивати образне мислення, творчі здібності прищепити
інтерес до культури своєї Батьківщини, до народної творчості;
ОБЛАДНАННЯ: зразки виробів, виставка мотанок, карти інструкцій
по виготовленню ляльки.
ІНСТРУМЕНТИ І
МАТЕРІАЛИ: клапті тканини, нитки
різного кольору, мереживо, ножиці.
Епіграф:
Моя
лялька-мотанка
Ниточкою
змотана,
Оберіг мій
на землі,
Талісман
мені в житті
Хід
заходу
I. Організаційний момент
Перевірка готовності
учнів до заняття. Учитель читає епіграф.
II. Актуалізація опорних знань:
-
Як
ви думаєте, що позначає слово «лялька»?
-
Як
ви розумієте його значення?
-
Який
образ виникає у вас в свідомості при слові «лялька»?
Відповідають учні…
- У народі існує повір'я, що той,
хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки знаючи ці
традиції, зможемо передавати культурну спадщину свого народу нащадкам. Скільки
пам’ятають себе люди, завжди – у дитинстві, побуті, обрядах – існував поряд із
ними предмет, який наділявся особливою силою: чи був символом богів, чи
уособлював таємницю природи, чи просто зображував людину, чи забавляв її.
Іграшки – це найдорожче, що є в дитини. Іграшки, якими забавляли дітей наші
пращури, були різноманітні, проте найулюбленішою залишалася все ж таки
лялька-мотанка. Лялька-мотанка була оберегом нашого народу.
III. Подача нового матеріалу
Сьогодні
на занятті ми з вами розпочнемо виготовлення ляльки-мотанки.
Назва такої ляльки походить від технологічних особливостей її виготовлення.
Всі деталі міцно примотуються ниткою, вузлики не зав’язують.
Лялька-мотанка втілює ідею оберегу-захисту від злих сил. Народна лялька
зроблена власноруч сповнена позитивної енергії, любові та тепла..
Ізглибини
прийшли до нас традиції виготовлення ляльок тканини. Іграшці надавалося магічне значення.
Саморобні ганчіркові ляльки робили безликими: обличчя замінював у вигляді хреста, ромба,
квадрата. По старовинних повір’ям, лялька з обличчям ніби дивилася в душу і
могла нашкодити дитині. Тому, безлика лялька являлася одночасно і оберегом.
Ганчіркових ляльок
починали «вертіти» з п'яти років. Такі ляльки були в будь-якій селянській
сім'ї, в деяких будинках їх було близько сотні. Ляльки робили з великим
старанням, оскільки по ній судили про смак і майстерність господині.
Лялька-оберег зображала людину, вона була партнером в грі, вчила розуміти
внутрішній світ людини.
З
давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку,
яка уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену
дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею,
символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона
не була. Це дуже нагадує про традицію, яка існувала в Древньому Римі, де з
глини виготовляли лари – символічні фігурки-зображення предків, і римлянин
завжди возив їх із собою, і де б він не був – з ним були його предки.
- В Україні,
ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з
рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану
ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. В родині чоловіка дозволялось
молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше,
вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші
будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до
дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина
підростала, то ляльки віддавалась їй для грання. Іноді бабуся чи мати робила
ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку
дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба і для дитини це була і іграшка, і
заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «ляльки»
несла енергію любові.
- Ми
довідались про історію ляльки-мотанки як оберега. А зараз ми дізнаємось, які ще
були види народних ляльок:
·
Лялька
з немовлям називалась мати
·
Лялька,
що виготовлялася на щасливе життя називалась доля
·
Лялька,
яку прикріплювали над колискою дитини – куватка
·
Лялька-подружка,
котрій розповідали потаємні бажання – бажанниця
·
Лялька,
яка символізувала достаток та добробут родини та в основу якої насипали зерно –
крупорушка
·
Ляльки,
що символізували щасливе подружнє життя та злагоду між чоловіком та жінкою – нерозлучники.
-Насправді ляльку-мотанку може
зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія. Пам’ятайте,
лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена-пластмасова,
адже вона наша – лялька-мотанка!
-
Подумайте, з яких
матеріалів виготовлялися ляльки-мотанки?
А
зараз погляньте на виготовлені з різних матеріалів саморобні ляльки. Перед кожним із вас
найпростіший набір необхідних матеріалів для
виготовлення ляльки-мотанки.Тож розпочнемо майстер – клас по виготовленню
оберега.
Інструктаж з охорони праці.
Перед початком роботи будь ласка
подивіться на своє робоче місце. Де б ви не знаходилися: на заняттях -
необхідно бути дуже обережними. На заняттях ми користуватимемося різними
предметами, дотримання техніки безпеки при цьому є обов'язковим.
Вимоги безпеки під час роботи:
·
дотримуйте
в порядку і чистоті робоче місце, не допускайте той, що захаращується його
інструментами, відходами і сміттям;
·
будьте
уважні, не відволікайтеся і не заважайте іншим;
·
не
розмахуйте рукою з інструментом, не кладіть його на край столу;
·
світло
на вашу роботу повинне падати з лівого боку;
·
положення
тіла при роботі повинне бути зручним, відстань до виконуваної роботи повинна
бути 25-30 см;
Вимоги безпеки при роботі з
ножицями:
·
кладіть
ножиці праворуч від себе із зімкнутими лезами, направленими від себе;
·
передавайте
ножиці колечками вперед, із зімкнутими лезами;
·
не
підходьте під час роботи з ножицями до інших учнів.
Вимоги безпеки після закінчення
роботи:
·
приведіть
в порядок робоче місце;
·
інструменти
і матеріали зберіть і складіть в певне місце;
·
сміття
і відходи зберіть і складіть в спеціальний ящик.
Практична
робота «Виготовлення ляльки»
Тож почнемо майстер-клас по
виготовленню нашого оберега
Тепер кожен з вас має свою захисницю. Лялька-берегиня має стояти на видному
місці.
Ляльку в жодному
разі не можна підвішувати за голову. Найкраще ставити її на підставку, так, щоб
вона оглядала кімнату. В крайньому разі її можна почепити на стіну за
спеціальну петельку ззаду на поясі.
Коли ви вносите
ляльку в дім і ставите її на призначене для неї місце, можна їй «розказати»,
для чого вона прийшла у ваш дім. Не варто у присутності ляльки-берегині лаятися
або з’ясовувати стосунки. І не варто ляльку, зроблену для вашого дому,
передаровувати іншим людям. Разом з нею може піти ваша домашня гармонія.
VI.
Підсумок
Закінчити хочеться рядками:
Покинута й забута,
В минувшину закута,
Внизу життя на
сходинках
Маленька лялька –
мотанка.
Та не іграшка вона
–
Душа вона народна.
Геть викинутий за
поріг
Наш український
оберіг.
А до рук її
візьміть
І до серця
пригорніть
Ляльку прадідів
забуту –
Це дорога у
майбутнє.
VIІ. Демонстрація кращих робіт.
Домашнє завдання: Скласти казку «Пригоди
ляльки»
Скачати конспект виховного заходу № 1
Конспект виховного заходу № 2 Тематичного
Місячника
«Бабусина скриня»
Тема: «Ой,
веселий коник скаче»
Мета: ознайомити дітей із народною іграшкою, поняттям
про особливості декоративного образу тварин; навчити виготовляти коника,
розвивати творчу уяву,мислення, фантазію, формувати естетичні почуття, смак;
виховувати любов до іграшки, виховувати любов до народних іграшок, почуття
національної гордості за свій народ, його культуру, мистецтво, здатність
зберігати традиції.
Матеріали та інструменти: 3 набори з лляного джуту по 40 мотузочок у
кожному довжиною 28 см для голови, тулуба і ніг, додатково потрібен буде джут
для гриви і для обмотки частин тіла; 5 різнокольорових ниток для гриви,
відповідний кольоровий шматочок щільної тканини для попонки розміром 4 х 8 см,
шнурок – для вуздечки, тасьма для копит і дві бусинки чорного або коричневого
кольору для очей.
Хід заходу:
1. Організаційний
момент.
Привітання. Перевірка готовності учнів до заняття
2.Актуалізація опорних
знань
Які іграшки ви полюбляєте? Чому?
Чи є серед них найулюбленіша іграшка?
Чим вона відрізняється від решти іграшок?
3. Мотивація навчальної
діяльності
Вчитель. Удома у кожного з вас є багато іграшок. Деякі з
них найулюбленіші, а є й такі, якими ви навіть і не граєтеся. Чи не так? А чи є
у когось народна іграшка? Не Барбі та Кен, яких випускають іграшкові фабрики, а
іграшки, створені добрими, чуйними та вмілими руками народних майстрів. Може, є
іграшки, що зробили для вас мама чи бабуся? Сьогодні ми поринемо у сиву давнину
і спробуємо дізнатися, як і з чого створювали майстри іграшки для дітей.
4. Викладання нового
навчального матеріалу
Вчитель. Зі стародавніх часів люди створювали різні
іграшки і забавки для своїх дітей. Але іграшка завжди була не тільки предметом
гри, а й оберегом для дитини. В Україні діти любили гратися іграшками,
виконаними з деревини, глини, сиру та тіста, а дівчаткам дуже подобались
ляльки-мотанки. Чи знаєте ви, що це за іграшки? Це ляльки-обереги, які
виготовляли з тканини (демонстрування наочності). Цікавим є те, що у таких
ляльок не зображували обличчя. Це пов’язано з тим, що лялька в минулому
виконувала роль обрядового, навіть магічного предмета. Така безлика лялька
захищала дитину від злих духів.
Поряд із мотанками існували й інші іграшки-тваринки —
пташки, баранці, коники (демонстрування наочності). їх виготовляли з соломи,
деревини, глини. А в Західній Україні досі створюють сирні іграшки, які дуже
нагадують коників (демонстрування наочності).
Але мало виготовити іграшку. Майстри
декоративно-прикладного мистецтва обов’язково прикрашають свої творіння, щоб
іграшка подобалася дітям. Придивіться уважно до фотографій з народними
іграшками (демонстрування наочності).
Чим прикрашені зображені на фотографіях народні іграшки?
Послухайте віршики та потішки про народні іграшки.
Півник, півник, свистунець!
В тебе гарний гребінець,
Хвостик розфарбований,
Весь ти розцяцькований.
ІГРАШКА З ЯРМАРКУ
Їде возик мальований,
Коників дві пари.
Двоє білих, третій – сивий,
А четвертий – карий.
Коліщата – рипу! рипу!
Аж лящить у хаті,
І сидять у тім візочку Зайчики вухаті.
Коли Ясек добре смикне За віжки червоні,
Перший зайчик зводить лапку
Поганяє коні.
їде зайчик-побігайчик,
А із ним – зайчиха,
Поглядає на Ясека І киває стиха. (Я. Поразінська)
Фізкультхвилинка:
«Ой веселий коник скаче, добрі грива та копита.
А трава зелена плаче, бо конячка добре скаче»
-
Сьогодні ми зробимо
народну іграшку – веселого коника. У слов’янській культурі. Кінь – це символ
енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості у
праці, у щоденних турботах. Предковічно коні були помічниками богів,
воїнів-козаків і, головне, хліборобів. Кінь – працьовитий, войовничий і творчий
дух.
Вогняний кінь – це символ нескінченної творчої енергії.
Він біжить крізь час та вимір протягом багатьох тисячоліть та залишає за собою
вогонь – силу, яка запалює новими ідеями творчих та свідомих людей. Мотанка
"Вогняний Кінь" буде нести в собі й властивості оберегу саме для тієї
родини, яка його змотала власноруч.
Розгляньмо, з яких частин складатиметься наш коник. У
коника є тулуб, голова, шия, чотири ноги та хвіст. Для виготовлення конячки нам
знадобляться такі матеріали: 3 набори з лляного джуту по 40 мотузочок у кожному
довжиною 28 см для голови, тулуба і ніг, додатково потрібен буде джут для гриви
і для обмотки частин тіла; 5 різнокольорових ниток для гриви, відповідний
кольоровий шматочок щільної тканини для попонки розміром 4 х 8 см, шнурок - для
вуздечки, тасьма для копит і дві бусинки чорного або коричневого кольору для
очей.
Починаємо робити голову Коня. Для цього, відступивши від
краю пучка мотузочок 1-1,5 см, щільно перев'язуємо це місце 2-3 рази, фіксуємо
подвійним вузлом і коротко обрізаємо кінці.
Вивертаємо цю конструкцію на виворіт, рівномірно
розподіляємо нитки і повторно перев'язуємо джутом, роблячи 7-8 витків, і
ховаємо кінець джуту під обмотку.
Починаємо робити гриву. Для цього беремо 10 вірьовок і,
відступивши приблизно півсантиметра від попередньої обмотки, обхоплюємо
основний пучок цими мотузочками і міцно примотуємо їх до голови червоною
ниткою. Колір нитки можна вибирати довільно, але краще виглядають яскраві і контрастні.
Бажано також, щоб нитки були однакової якості. Потім цю частину гриви обрізаємо
приблизно на висоті 2 см. Так продовжуємо формувати гриву, міняючи кольори
ниток. Пам'ятаємо, що обмотку треба виконувати обережно і досить туго ( виток
до витка), кінець нитки ховаємо під обмотку. На фото видно, що кожен наступний
елемент гриви трохи захоплює попередній. Таким способом ми надаємо шиї потрібну
злегка округлену форму. Коли всі п'ять елементів гриви будуть готові, поділяємо
основний пучок на дві рівні частини (по 20 мотузок) і починаємо робити передні
ноги коня. Для цього кожну половинку складаємо навпіл (виходить по 40
мотузочок) і прив'язуємо дуже щільно спочатку обидві ноги разом до майбутньої
грудей коника, а потім кожну з них окремо дуже щільно обмотуємо джутом до
самого кінця. З кожним витком робимо рівномірну затяжку, формуємо круглу ніжку
і в кінці мотузку ховаємо під обмотку. Намагаємося, щоб ноги вийшли однакової
довжини. Для цього весь час порівнюємо їх. Приступаємо до виготовлення
спини і хвоста. Для цього другий набір мотузочок з 40 штук рівняємо і обертаємо
навколо грудей, а потім дуже міцно обмотуємо цю зв'язку, роблячи 10-15 витків,
і ховаємо шпагат під обмотку. Приступаємо до виготовлення задніх ніг. 3-й набір
мотузок з 40 штук складаємо навпіл і накладаємо на спину коня, відступивши від
грудей приблизно 4 см, розправляємо цей пучок мотузок і туго примотуємо його до
тіла, а потім ділимо на 2 частини (в кожного залишається по 40 мотузочок) і
починаємо обмотувати кожну ногу, опускаючись вниз. При цьому порівнюємо її
довжину з довжиною передньої ноги, і коли вони зрівняються, закінчуємо обмотку,
ховаємо кінець мотузки під обмотку і обрізаємо все зайве. Так само чинимо з
другою ногою.
Підрівнюємо ноги, якщо треба. На передніх зрізаємо
загорнуту мотузку,щоб передні і задні ноги, виглядали однаково.
Підрівнюємо хвіст, прив'язуємо вуздечку. Приклеюємо або
пришиваємо підківки. Якщо тасьма сипка, краще клеїти. Але клей треба вибрати
такий, щоб клеїв тканина. Можна спробувати і ПВА. Приклеюємо або пришиваємо
оченята, закріплюємо нитками попонку. І ось наш коник готовий! .
6. Самостійна
робота: виготовлення народної іграшки — коника
7. Актуалізація набутих
знань
Що ми сьогодні робили?
Чим відрізняється народна іграшка від тих, що продаються
у звичайних іграшкових магазинах?
Чи сподобалося вам знайомство з народними іграшками?
8. Підсумок
Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку, перегляд
дитячих робіт, демонстрування кращих).
Немає коментарів:
Дописати коментар