Декоративно-ужиткове мистецтво – один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Поєднання ключових понять – «декоративне», що означає «прикрашати», та «ужиткове», що вказує на практичний вжиток речей, які є не лише предметом естетичної насолоди – засвідчує, що це особлива галузь художньої культури, яка підпорядкована своїм законам розвитку, має свою особливу художньо-образну мову. Основна його мета – естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля у відповідності до принципу єдності краси і доцільності.

Декоративність – якісна особливість мистецького твору, що визначається його композиційно-пластичним і колористичним ладом і виступає як одна з форм краси. Як зазначає Є.Антонович, тією чи іншою мірою декоративність проявляється в усіх видах просторових мистецтв, а в декоративно-ужитковому слугує головною формою вираження змісту і художньої образності, тому вимагає особливих прийомів, типу художньо-образного мислення, міфопоетичного ставлення до дійсності.

Народне декоративно-ужиткове мистецтво зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби для існування добувала примітивними знаряддями. Пам'ятки кожної конкретної епохи показують, як люди навчались працювати з природними матеріалами, яку силу надавали їм за допомогою символів-знаків (орнаменту), що робило звичайні речі побутового призначення творами мистецтва.